ІНТЕРВ’Ю | Посол України: у двосторонніх відносинах з Естонією очікуються зміни

Посол України в Естонії Володимир Боєчко в інтерв’ю Delfi розповів, чи почувається він тут у безпеці та чи доводиться йому користуватися російською мовою. Він також натякнув на рішення, які можуть вплинути на відносини між двома країнами.

Уже чотири роки триває повномасштабна війна Росії проти України. Чи бачите ви ознаки втоми серед партнерів, зокрема в Естонії?

Знаєте, я такої втоми не відчуваю. Звісно, війна триває вже чотири роки, розпочався п’ятий. Коли люди чують, читають або бачать відео про жахіття війни в Україні, вони, як і будь-хто, реагують емоційно й, можливо, виснажуються, втомлюються. І це природна реакція.

Але що стосується Естонії, я не можу сказати, що тут відчувається така втома. Адже на політичному, парламентському, суспільному та людському рівнях підтримка України є дуже потужною. І ми щиро вдячні за це.

Естонія, можливо, як жодна інша держава Європейського Союзу, яка має спільний кордон із Росією, добре розуміє, яка війна відбувається в Україні. Відповідно, підтримка є дуже сильною. І ми, українці, щиро вдячні нашим естонським друзям за це.

У січні, судячи з сайту Посольства, у вас було багато зустрічей, присвячених енергетиці, санкціям, кіберзахисту, освіті. Про що це свідчить? Які завдання у відносинах між Україною та Естонією сьогодні виходять на перший план?

Якщо раніше для нас було особливо важливо заручитися політичною підтримкою з боку Естонії та інших міжнародних партнерів, то зараз ми переходимо до більш практичного співробітництва на секторальному рівні. Це також наближає нас до Європейського Союзу, членом якого є Естонія.

Ви згадали енергетику. Росія системно, терористичними методами знищує енергетичну інфраструктуру України, тому підтримка Естонії в цій сфері є для нас надзвичайно важливою. І торік, і цього року Естонія виділила понад два мільйони євро на підтримку енергетичного сектору України, і ми щиро вдячні за це.

Ми також спільно працюємо над диверсифікацією енергогенерації. Для нас надзвичайно цінним є досвід Естонії у сфері кіберзахисту енергетичної інфраструктури. Саме такі практичні напрями співпраці ще більше зближують наші держави.

Естонія доклала значних зусиль, щоб стати енергетично незалежною, і Україна також прагне досягти цієї мети.

Що стосується санкційної політики, то передусім ідеться про продовження тиску на державу-агресора. Ми розуміємо, що для ведення війни Росії потрібні фінансові ресурси, які вона отримує, зокрема, від експорту енергоресурсів. Тому санкції є важливим механізмом впливу на державу, яка розв’язала цю війну.

У цьому контексті Естонія фактично виступає адвокатом України та активно просуває санкційну політику, роблячи все можливе, щоб уже запроваджені санкції  як на рівні Європейського Союзу, так і окремих держав  реально діяли.

Це надзвичайно важливо, адже можна ухвалити багато санкційних пакетів, але без ефективного механізму їх реалізації вони не матимуть належного впливу. Естонія докладає зусиль для забезпечення їхньої дієвості та є одним із лідерів у просуванні 20-го пакета санкцій Європейського Союзу.

Я вдячний уряду Естонії за те, що до цього пакета будуть включені судна, задіяні в так званому «тіньовому флоті» Російської Федерації. Це має велике значення.

Освіта - це наше майбутнє. Коли ми говоримо про освіту, ми говоримо про дітей і про наближення до стандартів Європейського Союзу, де Естонія може поділитися своїм досвідом. Мені, наприклад, було дуже цікаво дізнатися про досвід Естонії щодо впровадження штучного інтелекту в старшій школі. Це важливо, адже освіта має розвиватися паралельно з технологічним прогресом.

Саме тому ми працюємо над обмінами вчителів і студентів, реалізацією спільних освітніх програм. Україна максимально зацікавлена в такому співробітництві.

Що стосується кібербезпеки, Естонія має надзвичайно потужний досвід у цій сфері, і нам є чому повчитися. Україна постійно зазнає кібератак. Естонія, яка сама пережила масштабні кібератаки у 2007 році, володіє цінним досвідом, яким ділиться з нами, і ми активно його використовуємо.

Водночас, ймовірно, й Естонія може перейняти певний досвід України - особливо у сфері дистанційної освіти, яка продовжує функціонувати навіть в умовах війни. Як сьогодні організовано цей процес?

Саме так. Дистанційна освіта в Україні почала активно розвиватися ще під час пандемії COVID-19, тож ми вже мали певний досвід. Однак нині, особливо у прифронтових містах,  таких як Суми, Харків, Херсон, Запоріжжя, це надзвичайно важливо, щоб там тривало життя, щоб залишалися родини, батьки й діти.

Завдяки підтримці Естонії та інших міжнародних партнерів у Харкові та Запоріжжі було збудовано підземні школи, де діти можуть безпечно відвідувати заняття й продовжувати навчання. Це має велике значення.

На жаль, це гіркий досвід, здобутий в умовах війни. Але він у нас є, і ми ділимося ним з Естонією. Делегації регулярно обмінюються візитами, відбувається обмін практиками, і це є дуже важливою складовою нашої співпраці.

Які нові домовленості чи проєкти у відносинах між Україною та Естонією стали реальністю після вашого призначення? Чи є щось, про що ви вже можете сказати: «Це відбулося за моєї каденції»?

Я перебуваю в Естонії менше ніж пів року. Однак я прибув сюди з чіткими завданнями від Президента України та Міністра закордонних справ. З перших днів своєї роботи я звертався до естонської сторони з проханням про підтримку Збройних Сил України, енергетичного сектору та інших критично важливих напрямів.

Звісно, ті результати, які ми бачимо сьогодні, - це також заслуга мого попередника, Посла, і всієї команди, яка працювала до мого приїзду й продовжує працювати нині.

Водночас уже у вересні, невдовзі після мого прибуття, я провів низку зустрічей, за підсумками яких уряд Естонії ухвалив рішення приєднатися до ініціативи PURL, виділивши на неї 10 мільйонів євро. Ця ініціатива передбачає закупівлю озброєння у Сполучених Штатів Америки, що є особливо важливим для посилення української протиповітряної оборони.

Крім того, торік уряд Естонії виділив 3,5 мільйона євро в рамках ІТ-коаліції на закупівлю терміналів Starlink. Це надзвичайно важливо для забезпечення стійкого зв’язку та підтримки Збройних Сил України.

Також за моєї участі було підписано меморандум про проведення у 2027 році в Естонії конференції з відновлення України. Це важливий міжнародний захід, який відбувається щороку та об’єднує лідерів держав, представників бізнесу й міжнародних організацій. Під час конференції обговорюються проєкти, спрямовані на відновлення, реконструкцію та модернізацію України після війни.

Наразі також опрацьовується низка інших ініціатив. Деякі з них уже запущено, і їх реалізація розпочнеться цього року. Тож буду радий зустрітися з вами знову згодом, щоб детальніше поінформувати про досягнуті результати.

Тоді, можливо, варто попередньо запланувати розмову на кінець року вже як підбиття підсумків?

Буду радий зустрітися з вами, можливо, навіть раніше.

Якщо відбудуться події важливого світового масштабу, до вас, безумовно, вишикується черга журналістів.

Я не хотів би зараз робити анонсів, але можу сказати, що це будуть цікаві новини для естонського суспільства та для наших двосторонніх відносин.

З якими питаннями та проблемами українці сьогодні найчастіше звертаються до Посольства в Естонії? Чи змінився характер цих звернень за майже чотири роки війни?

Естонія невелика країна, але після початку повномасштабного вторгнення сюди приїхало дуже багато громадян України, зокрема з тимчасово окупованих територій. Багато хто з них не мав                    можливості виїхати на підконтрольну Україні територію і був змушений залишати свої домівки через територію Росії, проходячи так звані фільтраційні процедури, а згодом прямувати до інших країн, зокрема до Естонії.

Частина цих людей залишилася тут, адже вони втратили житло в Україні, а естонська держава надала їм підтримку - соціальну та гуманітарну допомогу. До завершення війни багато українців ухвалили рішення залишатися в Естонії.

За нашими даними, нині тут проживає близько 50 тисяч громадян України. Звісно, за такої кількості людей багато хто стикається з консульськими питаннями: хтось утратив документи, комусь потрібно оформити нові. Тому більшість звернень пов’язані з отриманням закордонних паспортів, різноманітних довідок та інших документів. Консульство надає всю необхідну допомогу.

Тобто навіть зараз, на четвертий рік війни, ці питання залишаються актуальними?

Так, безумовно. Документи мають строк дії, і коли він спливає, людина повинна подати заяву на оформлення нового. Для цього функціонує електронна черга. Через значну кількість українців в Естонії записатися на прийом наступного дня неможливо. Це потрібно робити завчасно. Іноді запис доступний лише на кілька місяців наперед, тому людям важливо планувати це заздалегідь.

Якщо відкрити Google карти, у відгуках про Посольство України в Таллінні люди скаржаться на черги та відсутність належних умов у зоні очікування. Чи плануються зміни для покращення умов обслуговування?

Так, я розумію, що люди прагнуть більш комфортних умов, і мені про це відомо. Я вже обговорював це питання з нашими консулами. Це системна проблема, яку потрібно вирішувати не лише на рівні посольства, а й у взаємодії з міською владою. Такі обговорення вже відбувалися.

Наше посольство розташоване в районі Кадріорг - дуже красивому та престижному місці, тому ми розуміємо, що умови обслуговування мають відповідати цьому рівню. Ми розглядаємо різні варіанти, як можна покращити ситуацію.

Водночас важливо враховувати й питання безпеки, особливо в умовах війни в Україні. Це накладає певні обмеження та вимоги до організації простору й прийому відвідувачів навіть за кордоном.

Попри це, ми працюємо над цим питанням і сподіваюся, що вже цього року нам вдасться реалізувати рішення, які зроблять відвідування консульського відділу більш комфортним  як для громадян України, так і для всіх, хто звертається до Посольства.

Дипломатичні призначення зазвичай мають обмежений термін. Чи плануєте ви хоча б на базовому рівні опанувати естонську мову?

Дякую за запитання. Звісно, з поваги до Естонії мені хотілося б вивчити естонську мову. Але, як я вже встиг переконатися за ці п’ять місяців, вона непроста. Тому не хочу давати голослівних обіцянок, що обов’язково опаную її повною мірою.

Втім, принаймні на базовому рівні я розраховую вивчити естонську мову до завершення своєї дипломатичної місії в Естонії.

У дипломатичному спілкуванні з естонськими колегами ви використовуєте англійську мову. А в повсякденному житті, наприклад у магазині чи кафе,  якою мовою найчастіше спілкуєтеся? Чи трапляються ситуації, коли доводиться переходити на російську?

Знаєте, я був приємно здивований тим, що у сфері обслуговування тут часто можу спілкуватися українською мовою. Після початку повномасштабної війни до Естонії приїхало багато громадян України, і чимало з них знайшли роботу саме у сфері обслуговування. Тому в супермаркетах та інших громадських місцях я нерідко зустрічаю українців і можу спілкуватися з ними українською.

Англійська мова також дуже широко використовується в Естонії. Тож коли я розумію, що українською спілкуватися неможливо, спокійно переходжу на англійську. Якихось серйозних труднощів у повсякденному спілкуванні в мене не виникало.

Проте чи траплялися ситуації, коли для спілкування вам доводилося переходити на російську мову?

Так, такі випадки були, але дуже рідко. Це відбувалося тоді, коли я розумів, що людина, зазвичай старшого віку, не володіє іншими мовами, окрім російської та, ймовірно, естонської. У таких ситуаціях, звісно, я міг використовувати російську мову для спілкування.

Чи почуваєтеся ви в безпеці в Естонії як український дипломат? Чи траплялися за час роботи тут ситуації, коли ви особисто відчували загрозу?

Естонія дуже безпечна країна. Ані я, ані моя родина жодного дня не відчували будь-якої небезпеки. Тому наше перебування тут є цілком комфортним.

Водночас ми не забуваємо, що триває війна. І з огляду на те, що ми є дипломатами та представляємо Україну, намагаємося поводитися відповідно.

Це запитання, яке я часто ставлю в інтерв’ю про війну. Що б ви сказали місцевим жителям Естонії, які вважають, що «не все так однозначно»? І як ви пояснюєте, чому такі настрої досі існують?

За той час, що я перебуваю тут, в Естонії, у Таллінні, я особисто таких людей не зустрічав. Можливо, ще зустріну. Але мені здається, що після завершення четвертого року війни люди вже мають розуміти: насправді все однозначно. Існує величезна кількість відео та фотографій, які демонструють, що Росія робить з Україною.

Ми вже говорили про російську мову і саме в тих регіонах України, де історично більше спілкувалися російською, сьогодні стираються з лиця землі міста й села. Це факт, який неможливо ігнорувати.

Тому людей, які дотримуються позиції «не все так однозначно», я б закликав критично замислитися. Адже Путін здатен на будь-які дії. І не хотілося б, щоб подібні настрої в Естонії створювали в нього враження, що тут його можуть підтримувати або що на нього тут чекають.

Він також помилково вважав, що українці, які проголосували за Володимира Зеленського, а це понад 70% виборців,  нібито налаштовані проросійськи. Але це не так. Ці люди проголосували за Україну.

Те саме стосується й інших країн. Тому важливо усвідомлювати, на чиєму боці правда. А сторона добра - це Україна, Естонія, Європейський Союз і НАТО.

Як ви вважаєте, чи є в Естонії люди, які чекають на Росію?

Я не говоритиму за Естонію, але можу сказати про Україну. На жаль, в Україні ще трапляються такі люди. Ідеться не лише про регіони, де історично було більше російськомовного населення - навіть у Києві правоохоронні органи викривають осіб, які за невеликі гроші наводять російські ракети й дрони на об’єкти цивільної інфраструктури.

Це підтверджується офіційними повідомленнями правоохоронних органів. І найтрагічніше те, що такі люди самі ж і потерпають від наслідків своїх дій. Якщо людина допомагає навести удар, скажімо, по енергетичній інфраструктурі - трансформаторній підстанції, генератору чи теплоелектростанції,  то без світла залишаються і вона сама, і її родина, і її близькі. І все це за дуже невеликі гроші, умовно за 100 євро.

Що саме рухає такими людьми, сказати складно. Можливо, вони щиро вірять, що Росія - це їхня держава або що вона становить для них певну цінність.

А як ви вважаєте, серед росіян, які живуть у Росії, є нормальні люди?

Мабуть, є. Але ми розуміємо, що Росія в її нинішньому вигляді, можливо, навіть гірша, ніж Радянський Союз. Ви ж бачите - усе закривається. Щойно людина щось скаже, це одразу можуть розцінити як дискредитацію армії, порушуються кримінальні справи, виносяться вироки й призначаються реальні строки.

Тому ці люди, якщо вони є, перебувають у дуже складній ситуації. І я б порадив їм, якщо вони прочитають це інтерв’ю, принаймні наразі, якщо вони живуть у Росії, не висловлювати свою позицію публічно.

Якщо порівнювати Україну та Естонію без дипломатичних формулювань, у чому, на вашу думку, Естонія справді випереджає Україну? А в чому Україна вже випереджає Естонію?

Якщо говорити про сферу ІТ, то в Естонії є справді цікаві рішення. Наприклад, Smart-ID та Mobile-ID. У цьому аспекті Естонія випереджає Україну. Для нас також дуже цікавий досвід Естонії в організації електронного голосування, коли людина може не лише прийти на виборчу дільницю та проголосувати, а й зробити це дистанційно. Особливо це актуально в нинішніх умовах, коли в Україні триває війна.

Між нашими країнами здійснюється співпраця у цій сфері. Є контакти між центральними виборчими комісіями, взаємодія відбувається і на інших рівнях. Нещодавно в Таллінні з візитом перебувала заступниця Голови Верховної Ради України Олена Кондратюк. У нас відбулися зустрічі в парламенті та уряді, і це питання також обговорювалося. Цей досвід є для нас дуже важливим.

Якщо говорити про особисті враження, мене зацікавили сервіси доставки Bolt, де використовуються роботи-кур’єри. У Києві такого поки що немає, і це виглядає дуже сучасно. Я ще не користувався цією послугою, але обов’язково спробую.

Водночас, якщо говорити про Україну, то, на мій погляд, у нас дуже добре розвинена поштова доставка. Навіть у межах країни можна оформити відправлення вранці й отримати його того ж дня. Якщо зробити замовлення ввечері, то  зазвичай воно доставляється вже наступного дня. Це стосується і міжнародних відправлень. Наприклад, коли ми замовляли товари зі США, вони надходили протягом тижня, а інколи й швидше. І це в умовах війни. На цьому напрямі, думаю, і Естонії є чого повчитися в України.

Ну і сервіс онлайн-держпослуг «Дія». Такого у нас раніше не було.

У вас є дещо подібне - державний мобільний застосунок Eesti äpp. Під час його створення за основу було взято «Дію». Тобто спочатку ми реалізували цей формат, а ви адаптували його й певною мірою розширили. Водночас в умовах війни, на жаль, через кіберзагрози та інші чинники кількість послуг у «Дії» наразі обмежена. Проте «Дія» — це дуже зручний портал, і я сподіваюся, що після завершення війни він працюватиме в повному обсязі.

Наприклад, перед тим як приїхати сюди, до Естонії, я продав автомобіль через «Дію». Ми з покупцем перебували поруч: я заповнив дані, йому надійшло повідомлення, він підтвердив - і все. Ми вийшли з автомобіля, я передав йому ключі, і він поїхав уже до поліції для реєстрації транспортного засобу. Нам не потрібно було звертатися ні до нотаріуса, ні до будь-яких установ - уся процедура була оформлена через «Дію».

В Естонії в мене рахунок у Swedbank, а в Україні — у ПриватБанк. За функціональністю, відверто кажучи, Swedbank навіть близько не стоїть поруч. У багатьох моїх українських друзів є Monobank, у якому, наприклад, можна просто струснути телефон, і застосунок покаже, кому поруч можна переказати кошти. Це певною мірою нагадує AirDrop.

Моя дружина також любить користуватися Monobank і цією функцією. Водночас в Естонії більше уваги приділяється захисту персональних даних, і в нинішніх умовах це особливо важливо. Тут застосовуються кілька рівнів захисту, зокрема Smart-ID та ID-картки, чого в Україні поки що немає в такому форматі. Цей досвід для нас є цікавим. Думаю, у майбутньому можна поєднати найкращі рішення обох країн і створити справді сильний продукт.

Ви помітили, що тут, в Естонії, та й загалом у Європі, клієнтоорієнтованість відрізняється порівняно з Україною?

Складно сказати, що різниця є суттєвою. У будь-якому разі, щоб продати товар чи послугу, їх потрібно якісно презентувати. Естонія - невелика країна, тому, можливо, тут навіть потрібно докладати більше зусиль, ніж в Україні. Але особисто я не можу сказати, що відчуваю значну різницю.

Те, що послуги в Україні значно дешевші, ніж в Естонії, - це помітно. Що ж до якості, то, наприклад, продукти харчування та інші товари в Естонії, можливо, в чомусь навіть кращі, з огляду на те, що країна є членом Європейського Союзу та дотримується відповідних стандартів. Україна також прагне досягти високого рівня.

Можливо, це мій особистий досвід, але навіть у кафе в Україні спілкування часто є більш неформальним. Тут усе більш стримано, а там легше зав’язати розмову.

Думаю, це залежить не стільки від сфери обслуговування, скільки від особливостей характеру людей загалом. У різних країнах це проявляється по-різному: в Італії - один стиль спілкування, в Україні - інший, в Естонії - свій. Особисто я не відчував жодних труднощів: якщо я ставив запитання, мені завжди відповідали.

До речі, мені розповіли естонський анекдот, який мені дуже сподобався. Коли закінчився ковід, естонці зраділи, бо знову змогли тримати дистанцію п’ять метрів, а не два, як під час пандемії.

Цікаво, раніше я цього не чув. Можливо, ви хотіли б щось додати від себе - на будь-яку теми, яку вважаєте важливою?

Я хотів би скористатися нагодою і привітати вас із державною нагородою.

Дякую вам.

Адже це справді важливо, коли держава бачить і відзначає людей, які роблять значущі речі для суспільства. Пане Романе, я знаю, що ви щиро любите Україну та підтримуєте її. Я дуже вдячний вам за це і вітаю. Не зупиняйтеся. Переконаний, що у президента, прем’єр-міністра та інших ще є відзнаки, які ви можете отримати.

Користуючись нагодою, хочу також привітати естонський народ із прийдешнім Днем незалежності. Естонія - друг і надійний партнер України. Ми це дуже цінуємо. Бажаю всім естонцям мирного неба, успіхів і добробуту!

 

Фото: Taavi Sepp